Твоя весна зжовтіла від скорботи,
Очниці ночі скострубіли даллю.
Ти гинула... під поглядом турботливим,
Під хриплу тишу, що тебе вкривала.
Була ти вітром, схлипом і печаллю,
Шатром журби. Глибин судомний спомин
Стрясав біду змарудженим кинджалом;
Твій пильний взір, похилений і кволий
Втинав віки, і присмак передстрати
Зростав стеблом в розхристаних долонях.
В душі скребло, мені було – мовчати...
На лоні смерті, на твоєму лоні.
Your spring is yellow with sorrow,
The eye sockets of the night scurried away.
You died ... under a caring look,
Under the hoarse silence that covered you.
You were wind, sob and sorrow,
The tent of sorrow. Depth of convulsive memory
He shook the trouble with a slow dagger;
Your watchful eye, slanted and frail
Cut in the eyelids, and the taste of the prey
It grew with a stem in the crossed palms.
My soul was scratching, I had to be silent ...
In the bosom of death, in your bosom.
