Ти мариш минулим. Уява-ріка
Вирізьблює контури смути.
Терпкими очима, манливо тонка,
Душа переповнює груди.
Ти схожа на сонце, де обрій небес
Дощами лікує застуди.
Долоні в трояндах, зі смутком і без,
Тобою щемить звідусюди.
Ти старша за вітер, дерева і сніг,
Краса споглядає у вічі.
Не треба до болю, що хтось не вберіг,
Думки ж бо горять на узбіччі.
Вы выходите замуж за прошлое. Воображение
Выполняет контуры суматохи.
Терпкие глаза, деликатно тонкие,
Душа переполняет грудь.
Ты похож на солнце, где горизонт небеса
Дождь угощается простудой.
Ладони в розах, с грустью и без,
Вы будете хлопать в ладоши повсюду.
Вы старше ветра, деревьев и снега,
Красота созерцает глаз.
Не нужно боли, что кто -то не спасен,
Мысли горит в стороне.
