Люблю я ніч, коли нікого...
І місяць заглядає у вікно.
Вночі мене не лишить він самого,
Розкаже, що в житті не як в кіно.
Але на нього я ні краплі не ображусь.
Як завжди зроблю кави я на двох.
Обидві вип’ю й на підлозі вляжусь
І уявлятиму, що килим мій - це мох.
А десь там хтось так само лежить в лісі
І, мабуть, той "хтось" - я, тільки вона.
І може суджено в небеснім висі
В моху лежати нам разом, хто зна..
А поки все як є. О, запах кави...
Зимові зорі злі і мовчазні.
Такі ось, місяцю, у мене справи,
Мій друже-реаліст в вікні.
I love the night when no one ...
And the moon looks out the window.
He won't leave me alone at night,
He will tell you that life is not like cinema.
But I will not insult him at all.
As always, I make coffee for two.
I'll have both drinks and I'll be on the floor
And imagine that my carpet is moss.
And somewhere there, someone is just lying in the woods
And apparently that "someone" is me, just her.
And it is destined to be in heavenly height
In the moss lie with us together, who knows ..
In the meantime, everything is as it is. Oh, the smell of coffee ...
Winter stars are angry and silent.
Such, here is the month, I have affairs,
My real-life friend is in the window.
