ми зустрінемо наступний світанок і впустимо
його у свої обійми безмежні
і голoсно мовчатимемо бо слова тут зайві назавжди
бо якщо є початок то існує кінець
деякі речі не можна змінити
ані частково уникнути їх
завтра ми повернемося до власних життів
і все буде звичним і трохи незграбним
а те що є зараз ніби крижане потойбіччя
ніби часткова самотність
ми завжди у двох світах
тут і там
черпати із тебе наснагу без кінця
слухати дихання серця
пам'ятаєш?
у мене до тебе магніти у серці
а також остання cтадія любовної залежності
ось тут поглянь
навіть якщо тебе впіймає самотність
просто знай що я завжди думками буду поряд
ми мов хвилі морські
такі бурхливі
такі нестійкі
інколи зовсім застиглі
я намацував очима ще свіжі сліди у повітрі
і пестив губами твої відбитки на вологій шкірі
виношував у собі потрібні слова і
народжував їх коли час відкривати навстіж все тіло
це немов би проституція душі і розуму
я вигадав у тобі всесвіт
я вигадав його навмисно
ці вокзали бачили так багато прощань
так багато нерозділеного простору
так багато дрібниць що поєднюють
вони нагадують нам про нас
ти ніби зовсім поряд
але не зовсім
на жаль
Мы встретимся с следующим рассветом и пропустим
это в их руках бесконечно
И иди молча, потому что слова здесь навсегда излишны
Ибо, если есть начало, то есть конец
Некоторые вещи не могут быть изменены
Ни один из них частично не избегает их
Завтра вернемся к своей жизни
и все будет привычным и немного неловким
И что сейчас похоже на ледяное за пределами
Как частичное одиночество
Мы всегда в двух мирах
Здесь и там
Нарисуй тебе конец без конца
Послушать дыхание сердца
Запомнить?
У меня в сердце есть магниты
а также последняя зависимость от любви
Вот взгляд
Даже если вас поймает одиночество
просто знай, что я всегда буду рядом
Мы как волна моря
Таковы бурные
Такие нестабильны
Иногда полностью заморожен
Я почувствовал, что мои глаза все еще свежие следы в воздухе
и ласкай губы на влажной коже
несли правильные слова и
родил их, когда время открыть все тело
Это как проституция души и разума
Я изобрел в тебе вселенную
Я изобрел это намеренно
Эти станции видели так много прощаний
так много неразделенного пространства
так много мелочей, которые объединяются
Они напоминают нам о нас
Ты, кажется, рядом
Но не совсем
к несчастью
