порцелянові сни розбиваються веснами
немов воду веслами сікти
ні я
ні ти
не знаємо вчорашньої миттєвості
стій
зажди
не йди
ми тіні що дремось постійно по стінах і
танемо снігом весною як листя
що сиплеться повільно по вікнах
покірно носимо вірші з кавою у ліжко
трохи голосно мабуть мовчимо
і постіль міняємо на чисту
викреслюємо старі лиця і числа
в календарях
і так до безмежності
уже не з тобою стрічатиму ранок
сумний і насуплений
давай дати посунемо щоб
швидше забулось усе
переливати з порожнього в пусте
усе не те
усе не так як би хотілось
забуватись у часопросторі
просто так
lose yourself
а я думав буде лоскітно
треба щиро молитись
щоб рани загоїлись
Фарфоровые сны разбиты к весне
Как водяные весла скрип
Нет
не ты
Мы не знаем вчерашних инструкций
Останавливаться
всегда
Не ходи
Мы тени, которые постоянно тянутся на стенах и
У нас есть снег весной как листья
это будет медленно наливаться через окна
смиренно носите стихи с кофе в постели
Немного громко, очевидно тихо
и кровать изменена на чистоту
Мы пересекаем старые лица и цифры
в календарях
И так безгранично
Больше не с тобой плачущее утро
Грустно и выцвет
Давайте дадим, чтобы переместить это
Все было забыто
вылить из пустого
Все не так
Все не так, как вы хотели бы
Забыть во времени
просто так
Потеряй себя
И я думал, что будет щекотать
Нам нужно искренне молиться
Что раны могут залечить
