як завжди зранку кава
я руками тримаю тепло
у вікно хтось жбурнув
трохи смутку на полотна
чиєїсь картини
а чи є взагалі щось подібне
до твого тепла?
і хто зна що потрібно
для щастя
мабуть тебе...
забувайся дурень!
вона не для тебе!
а по небу хтось ходив
ще учора віршами
наївними
не ми
будемо завтра стрічати
не ми
учора було трохи радості...
пригадуєш?
я не хочу цієї тиші!
я не хочу цієї розлуки!
тихіше бо почують що
десь на узбіччі
вічність блукає між снів
ти знаєш вона давно вже
не вірить нікому
ставлю крапку чи кому
відпускаю слова за
вітрами що дмуть по
твоєму волоссю
завтра осінь постелить
нам щастя під ноги
трохи смутку насипле
в кишені глибокі
ти забудеш
і я вже забуду
Как всегда в утреннем кофе
Я держу тепло своими руками
В окне кто -то бросил
немного грусти на холсте
чья -то картина
И есть ли что -то подобное вообще
на твою жару?
И кто знает, что нужно
Для счастья
Видимо вы ...
Забудьте дурака!
Она не для тебя!
И в небе кто -то ходил
Вчера стихи
Наив
Не нам
Мы будем бежать завтра
Не нам
Вчера была небольшая радость ...
Запомнить?
Я не хочу эту тишину!
Я не хочу этого разделения!
тише, потому что они услышат это
Где -то на дороге
Вечность блуждает между мечтами
Ты знаешь, что она давно
Никому не верит
Я поставил точку или кому
Я отпустил
Ветры дуют
Твои волосы
Осень будет лежать завтра
нам счастье под нашими ногами
Маленькая грусть будет заполнена
Карман глубокий
Вы забудете
И я уже забуду
