ковтай мене
як причастя
приручи мої руки
я відчуваю як вібрують
свіжі і теплі дощі
під твоїм серцем
як виринає трава з-під пальців
за покликом сонця що сходить
за п'ять хвилин
зап'ястя хвилями увійдуть у твої згини
і упадуть усі зірки
що лежали під нашими ногами
постав знак оклику в кінці
що хочеш роби сама
не чекай допомоги
думай як перше подумалось туди і пірнай
і ковтай мене люба ковтай
як причастя
як останній ковток цього свіжого слова
ти ховалась за недосяжними просторами
де панує суцільне ніщо
де потопає пусте й порожнє
де слово вмирає на вістрі ножа
від вітру тремтить трава
від пальців вгинається глина
ти підкоряєшся мені
ти моя
ти моя марія магдалина
swallow me
as communion
tame my hands
i feel like vibrating
fresh and warm rains
under your heart
as the grass emerges from under the fingers
at the call of the rising sun
in five minutes
the wrists will enter your folds in waves
and all the stars will fall
lying under our feet
put an exclamation mark at the end
what do you want to do yourself
don't wait for help
think as you first thought there and dive
and swallow me dear swallow
as communion
as the last sip of that fresh word
you hid behind inaccessible spaces
where solid nothingness reigns
where the empty and the empty sink
where the word dies on the tip of a knife
the grass trembles from the wind
clay bends from the fingers
you obey me
you're my
you are my mary magdalene
