як удари вогню по очах незахищених
через третіх людей передані сни
залишились слова приховані віршами
ми втікали від них до весни
ми не бачимо сліз на очах одне одного
і не чуємо тремту одне одного рук
нас немає бо ми народились холодними
нас нема бо для серця потрібен стук
хтось знайде нас коли вже не треба іронії
ми будемо здаватися тінню крил
як удари вогню доторкаюсь долонями
я не знаю хто очі мені відкрив
like the blows of fire on the eyes of the unprotected
due to third people passed dreams
the words remained hidden by the poems
we ran away from them until the spring
we do not see tears in each other's eyes
and we do not hear the shaking of each other's hands
we are not there because we were born cold
we are not there for the heart to knock
someone will find us when we no longer need irony
we will seem like a shadow of wings
as the fire strikes, I touch my palms
I don't know who opened my eyes
