Павло
Сандалі на порозі мерзнуть,
Сумують за ним.
Він сидить курить цигарку за дверима
Та дивиться на них через віконце.
Милується красою їхнього плетеного тіла,
Слізьми від дощу.
Вони мов мертві кошенята,
Тільки, ще зберегли тепло його ніг.
Любили блукати степом, відчувати мозолі та піт.
Відчувати дотики травички проникаючої в шкіру сандалів, лоскочучи їх — сміялась.
Вже майже вихолонули, забули про лагідні пальчики,
димок все вище і вище тікає від вуст хлопчика,
Скручується в хмаринку й пролазить між маленьку тріщинку
В склі до сандаликів, котрі взула дівчинка й побігла під дощем, подарувавши цигарки Павлу.
Павел
Сандалии на пороге заморожены,
Оплакивать за ним.
Он садится курить сигарой для двери
И смотрит на них через окно.
Восхищается красотой своего плетеного тела,
Слепо от дождя.
Они языки мертвых котят,
Только они все еще сохранили ноги.
Любил бродить по степю, почувствовать кукурузу и пот.
Почувствовать прикосновение травы, проникающих в кожу сандалий, смеясь на них - смеялся.
Уже почти решил, забыл о нежных пальцах,
Курильщики все выше, а выше ускользнут на рот мальчика,
Скручены в облако и пощечина между маленькой трещиной
В стекле в сандалику, которые потрясли девушку и побежали под дождем, давая сигареты Павла.
