Якого зілля випити, щоби тебе забути?
Яку натиснуть клавішу, щоб дійсність повернути,
Щоб спогадом не мучитись, а жити тим, що є,
Щоб вирізати кадрики – віддать тобі твоє?
Чи пороху, чи попелу насипати на тім’я,
Щоб витруїти голос твій і слова твого сім’я?
Чи льоду, а чи полум’я покласти під язик,
Щоб образ твій у пам’яті розвіявся і зник.
Ти владно поверталася у пам’ять, мов додому,
І знову посміхалася мені, і більш нікому,
А я, сумний і зморений, запитував себе:
Якого трунку випити, щоби забуть тебе?
В яку любов сховатися? Біль перебути як?
Я спогади прочитував і пив їх, мов коньяк.
Тепер по стежках пам’яті іду, неначе тать, –
Якого зілля випити, щоби тебе згадать?..
Какого зелья выпить, чтобы тебя забыть?
Какую нажмут кнопку, чтобы действительность вернуть,
Чтобы воспоминания не мучиться, а жить тем, что есть,
Чтобы вырезать кадрики - отдать тебе твое?
Или пороха, или пепла насыпать на темя,
Чтобы вытравить голос твой и слова твоего семья?
Или льда, а пламя положить под язык,
Чтобы образ твой в памяти рассеялся и исчез.
Ты властно возвращалась в память, как домой,
И снова улыбалась мне, и больше никому,
А я, печальный и усталый, спрашивал себя:
Которого напитка выпить, чтобы забыть тебя?
В какой любви спрятаться? Боль найтись как?
Я воспоминания прочитывал и пил их, как коньяк.
Теперь по тропинкам памяти иду, словно тать, -
Какого зелья выпить, чтобы тебя згадать? ..
