Скільки можна лити,
Скільки можна бавити слова?
Вони – не діти!
Між бетонні плити пробивається,
Кричить трава: "Я – жива!"
Дайте їй руку, відступіть їй світла,
Дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що "завтра" негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...
Зараз вимкнуть воду,
І я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл,
Жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ речей, а речі хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій...
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що "завтра" негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...
Сколько можно налить
Как развлечь слово?
Они - не дети!
Между бетонной плитой перерывов,
Кричит траву, «Я - живой!»
Дайте ей руку, дополняя ее свет,
Дайте воды!
Я увидел знак, я понял:
Все и все противное неправильно,
Даже вы!
Обещай мне, обещай мне,
Этот свет всегда горит
В окне.
Обещай мне,
Даже если не стоять
Это «завтра» немедленно
И неизбежно произойдет!
Обещай мне ...
Теперь выключите воду,
И опять же, у меня нет времени, чтобы смыть грех
Вчерашний грех.
Это моя свобода разрезать пополам,
Zhburne ноги,
Перед вашими ногами.
Это мир вещей, но все больны!
И вы здесь в хоре!
Перейти к моему голосу;
Перейти к моему голосу ...
Обещай мне, обещай мне,
Этот свет всегда горит
В окне.
Обещай мне,
Даже если не стоять
Это «завтра» немедленно
И неизбежно произойдет!
Обещай мне ...
