Скільки можна лити,
Скільки можна бавити слова?
Вони – ж не діти!
Між бетонні плити пробивається,
Кричить трава: "Я – жива!"
Дайте їй руку, відступіть їй світла,
Дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що завтра негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені
Пообіцяй мені
Цей світ речей, а речі хворі!
І ти вже тут, у тому хорі
Йди на голос мій,
Йди на голос мій.
Пообіцяй мені.
Пообіцяй мені!
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що завтра негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені
Пообіцяй мені
How much can you pour,
How much can you play with words?
They are not children!
Between concrete slabs punches,
The grass shouts, "I'm alive!"
Give her a hand, give her light,
Give water!
I saw, I understood the sign:
The opposite is true and everything is wrong,
Even you!
Promise me, promise me,
That the light will always be on
In your window.
Promise me
Don't even let it happen,
What tomorrow immediately
And it will inevitably happen!
Promise me
Promise me
This world of things, and things are sick!
And you are already here, in that choir
Go to my voice,
Go to my voice.
Promise me.
Promise me!
That the light will always be on
In your window.
Promise me
Don't even let it happen,
What tomorrow immediately
And it will inevitably happen!
Promise me
Promise me
