Заспівай, матусю, колискову.
Може, я в дитинство увійду.
Колосків послухаю розмову,
Нескінченну дзигу заведу.
Заспівай, матусю, хай відчую,
Що є серце більше, ніж моє.
Хай теплом промінчик поцілує
І гніздечко ластівка зів'є.
А... А...
Заспіваай! Так хочеться співати.
Та сама не знаю я всіх слів.
Їх згадати може тільки мати,
Що чекає дочок і синів.
Колискову мати заспівала,
І у двері стукали літа,
Бо вона її не забувала,
Бо проста мелодія свята.
А... А... А...
Замок, мама, колыбельная.
Может быть, я в детстве.
Уши подчиняются разговором,
Бесконечное дзюга весело.
Замок, мама, пусть они чувствуют
Что есть сердце больше, чем мой.
Пусть теплый Рамин поцелуи
И глотательная розетка Завиев.
... ... A ...
Наследование! Так хочу петь.
И я не знаю все слова.
Их помнить можно только иметь,
Это ждет дочерей и сыновей.
Колыбельная пела,
И двери стучали летом,
Ибо она не забыла это,
Для простого праздничного мелодии.
... A ... ... A ...
