Коли я прокидаюся, і коли в
Кімнаті, під сизий ранок, найдужче
Відчувається запах тютюнового
Диму, я думаю: хто віділлє кулю,
На тому кінці мого життя? Бо
Київ – то Гарлем, що розтоплю в
Синій воді топлене сонце твоїх і
Моїх проречень. Я дивлюсь на чорні
Леза дахів, і будинки речуть Чом
Не живуть задля них?
Коли я чекаю, а ти не приходиш,
Я залишу тобі на столі тихий
Дотик. Коли ти чекаєш, а мене все
Немає, зіграє мій блюз на балконі
Золотий саксофон... Бо Київ то
Гарлем, і у відблиску чорних вікон
Амбразура кварату... Все було
Марно, і шепоче розпечений сірий
Асфальт... Київ то Гарлем...
слова: Олесь Ульяненко, Анатолій Сухий
Когда я просыпаюсь, и когда в
Комнате, под сизый утро, больше всего
Чувствуется запах табачного
Дыма, я думаю: кто отольет шар,
На том конце моей жизни? потому
Киев - это Гарлем, что растопляя в
Синей воде топленое солнце твоих и
Моих сказанное. Я смотрю на черные
Лезвия крыш, и дома речуть Почему
Не живут ради них?
Когда я жду, а ты не приходишь,
Я оставлю тебе на столе тихий
Ощупь. Когда ты ждешь, а меня все
Нет, сыграет мой блюз на балконе
Золотой саксофон ... Потому что Киев то
Гарлем, и в отблеске черных окон
Амбразура кварату ... Все было
Бесполезно, и шепчет раскаленный серый
Асфальт ... Киев то Гарлем ...
слова: Олесь Ульяненко, Анатолий Сухой
