Не було місця для Тебе, в господах у Вифлеємі.
Й, Ісусе, Ти народився, у стайні вбогій і зимній.
Не було, хоч і зійшов Ти, як Відкупитель на землю,
Щоб вирвати з рабства чорта нещасне Адама плем’я.
Не було, хоч і хотів Ти, нас притулити до лона
І грішним з хреста подати, збиті спасенні рамена.
Не було місця, хоч Ти йшов, любов’ю світ запалити
І найдорожчим стражданням, від знищення врятувати.
Живуть лисиці у норах, а пташенята в гніздечках,
Де ж Твоя, Спасе, господа? Лежати мусів в яселках.
А чому стільки між людьми, страждання, сліз і зла нині?
Нема бо місця для Тебе, в душі ж одної людини!
There was no place for you in the lords of Bethlehem.
And, Jesus, You were born in a poor and winter stable.
It was not, though You came down as a Redeemer on earth,
To free the unfortunate tribe of Adam from slavery.
There was no, though You wanted, to hug us
And sinners fall from the cross, bent the saving arms.
There was no place, even though You walked, to light the world with love
And the most precious suffering, save from destruction.
Foxes live in burrows, and chicks in nests,
Where is Thy, Savior, gentlemen? Mousses lay in the manger.
And why so much between people, suffering, tears and evil today?
For there is no place for Thee, but in the soul of one man!
