Текст песни СЖ - Звідки ти...

- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
Про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.

- Откуда ты, черная валко, птичьи стаи?
- Мы, капелланов, жители города, которого нет.
Пришли сюда, принесли покорность и усталость.
Передай своим, что стрелять больше нет по кому.

Наш город был из камня и железа.
У каждого из нас теперь в руке дорожный чемодан.
В каждой чемодане пепел, собранный под прицелом.
Теперь даже в наших снах пахнет горелым.

Женщины в нашем городе были звонкие и беззаботные.
Их пальцы ночью касались бездны.
Источники в городе были глубокие, как жили.
Церкви были пространстве. Мы их сами сожгли.

Лучше всего о нас расскажут могильные плиты.
Можешь с нами просто поговорить?
Даруй нам свою любовь, сжимай тиски.
Тебя же, капеллан, и учили исповедовать и причащать.

Расскажи нам, зачем сожгли наш город.
Скажи хотя бы, что сделали это не нарочно.
Скажи, по крайней мере, что будут наказаны виновные.
Скажи вообще хоть что-то, чего не скажут в новостях.

- Хорошо, давайте я расскажу вам, что такое потеря.
Конечно, всех виновных ждет достойная расплата.
И невинных она, кстати, тоже ждет спустя.
Она ждет даже тех, кто вообще ни при чем.

Почему вы попали в темных потоков?
Нужно было внимательнее читать книги пророков.
Нужно было обходить адские дыры.
Для мирянина главное - не видеть в действии символы веры.

Помните, что сказано у пророков о боли и терпения,
О птицах, которые падают на города, как камни?
Вот тогда и начинаются, собственно, потери.
В конце - там вообще плохо, не буду даже рассказывать.

Какая между нами разница? Как между согласными и гласными.
Все готовы воспринимать смерть, если это будет не с ними.
Никто и никогда в этой жизни не обойдет расплаты.
Я всегда говорю об этом своим, когда у меня нечего сказать.

Я не знаю ничего о неизбежности искупления.
Я не знаю где вам жить и как вам быть.
Я говорю о том, что каждому из нас свойственно.
Если бы вы знали, как нам всем не повезло.