Повільно сонце тьмі здається
Сиджу на підвіконні вдома,
А з душі рікою ллється
Самотня пісня невідомим.
Рвуться ноти у даль крізь затори машин,
Рвуться вище усіх бетонних вершин.
Співає печаль моя під покровом вечірніх тіней,
В мільйонному місті закритих дверей.
І, певне, не одна співає,
Бо нот літає безліч всюди.
Пісні самотні скрізь лунають...
Чогось у них чекають люди.
Страждань і сумнівів багато...
Чи зможе пісня долетіти?
Душа бажає відчувати,
Що незабута в цьому світі.
Slowly the sun seems dark
I sit on the windowsill at home,
And from the soul the river flows
The lonely song is unknown.
The notes rush through the traffic jams,
They rush above all concrete peaks.
My sadness sings under the cover of the evening shadows,
In the millionth city of closed doors.
And probably not one sings,
Because music flies everywhere.
Lonely songs are heard everywhere ...
Something is waiting for them.
Much suffering and doubt ...
Will the song fly?
The soul wants to feel
What is unforgettable in this world.
