Я давно забув твоє обличчя,
але голос твій крізь роки кличе
нашу юність світлу і прекрасну,
де для двох закоханих все ясно.
Та зітхає серце у тривозі:
повернути(сь) вже воно не в змозі!
Щастя, що на мить лише з’явилось
і навік у мріях залишилось...
Приспів:
А кораблик спогадів,
наш кораблик спогадів
із минулого знов припливе.
Там від наших поглядів,
ніжних наших поглядів
у серцях п’янка любов живе.
Я давно забув твоє обличчя,
та сльоза скупа знов чоловіча
нагадає ті вечірні зорі,
що купались разом з нами в морі.
І не клич мене ти в день прийдешній —
видно, так мені звелів Всевишній:
знов душа не відає спокою,
бо минуле наплива рікою.
Приспів (2р.)
Я давно забыл твое лицо,
но голос твой сквозь годы зовет
нашу юность светлую и прекрасную,
где для двух влюбленных все ясно.
И вздыхает сердце в тревоге:
вернуть (сь) уже оно не в состоянии!
Счастье, что на мгновение только появилось
и навек в мечтах осталось ...
припев:
А кораблик воспоминаний,
наш кораблик воспоминаний
из прошлого снова приплывет.
Там от наших взглядов,
нежных наших взглядов
в сердцах пьянка любовь живет.
Я давно забыл твое лицо,
и слеза скупая вновь мужская
напомнит те вечерние зори,
что купались вместе с нами в море.
И не зови меня ты в день грядущий -
видно, так мне велел Всевышний:
вновь душа не знает покоя,
ибо прошлое наплыв рекой.
Припев (2р.)
