Сиділа Марічка біля віконця,
Вишила Марічка дивнеє Сонце.
Сонце обізвалось багатьма голосами:
"Шукай мене, дівко, ген за тими лісами.
Будеш мати золото, ще й красу вічну,
Ніц нікому не кажи, рушиш у нічку.
Буде тебе сватати козак з вусами
Шукай мене, дівко, ген за тими лісами!"
Осінь наслала на літо жовтих фарб,
Бігала, шукала лісом дивний скарб.
Та й збила ніжки, бо ішла пішки,
Коня не мала, шукала й не знала,
Що за тим лісом - гибельна річка...
Зваблена бісом пропала Марічка.
Не відшукали бідну Марічку,
Оповідали про оту річку
Всім молодицям, котрі незамужні:
"Вам оті чари геть зовсім не нужні.
Бо котра добра і гарна собою,
То від сватів не буде відбою."
Чула те й дівчина біля віконця,
Вишила дівчина дивнеє Сонце...
Marichko was sitting by the window,
The embroidered Marichka is astonished by the sun.
The sun was called in many voices:
"Look for me, girl, gene for those forests.
You will have gold, even the beauty of eternity,
Nobody tell anyone, go to night.
Will you woo the Cossack with a mustache
Look for me, girl, gene for those forests! "
Autumn sent yellow colors for summer,
Running around, looking for a strange treasure in the forest.
And she knocked down her legs because she was walking,
The horse did not have, searched and did not know,
What is behind this forest - a pernicious river ...
Maricka is missing the devil.
They didn't find poor Marichko,
The story of this river was told
To all newly married couple:
"You do not need these magic at all.
For who is good and good to himself,
It will not be a match for the matchmakers. "
The girl at the window heard that,
The embroidered girl marvels at the Sun ...
