Пролунав дзвінок останній,
соловейком віддзвенів.
Ми йдемо в дорогу дальню
на очах у вчителів.
На душі бренить тривога,
занімів порожній клас,
то дитинство босоноге
проводжає тихо нас.
Прощавай, рідна школа моя,
Тільки знай сумуватиму я.
Пам"ятай, ті слова золоті,
ти для нас найдороща в житті.
Упадуть на землю роси,
зійде сонце на поріг.
Дітвора дзвінкоголоса,
тихо стане на поріг.
І здійсняться сни пророчі
на стежині будніх днів,
і теплом засяють очі
наших рідних вчителів.
Прощавай, рідна школа моя,
Тільки знай сумуватиму я.
Пам"ятай, ті слова золоті,
ти для нас найдороща в житті.
The last bell rang,
the nightingale rang.
We are going on a long journey
in front of teachers.
Anxiety rumbles in my soul,
occupied an empty class,
then childhood barefoot
accompanies us quietly.
Farewell, my native school,
Just know I'll be sad.
Remember those golden words,
you are the most precious thing in life for us.
Dew will fall on the ground,
the sun will rise on the threshold.
Children's ringing voice,
will quietly stand on the threshold.
And prophetic dreams will come true
on the path of weekdays,
and the eyes shine with warmth
our native teachers.
Farewell, my native school,
Just know I'll be sad.
Remember those golden words,
you are the most precious thing in life for us.
