Текст песни Самозахист - Пляма на полотні

Перед очима художника натягнута тканина
Ми створюєм свої картини в полоні відтінків
Сторінки відвертості, ілюстровані думки
Все віддавши творчості, щоб лишити слід
Розфарбувати світ і не залишитись на дні
І тільки власні ідеї фарбами на полотні
Ми віддані мистецтву в рабство, захоплені законом
Жанру, у творчих мандрах, душевні рани,
Сплески щастя, краса природи та її чарівність
Підходь по-ближче, відчуй ту свіжість
Та таємничість В художника є різні задумки
Але при створенні своїх малюнків ми повинні
Розуміти, що не стерти всі невдалі портрети
Не змінити їх на більш яскраві сюжети
Як старим пером поєта життєві куплети
Тому підробкам і фальші заметами шлях перекрито
Назавжди. Лиш справжні пейзажі для сценарію долі
По-більше персонажів у епізодичних ролях
Кожен створює майбутнє взявши гамму кольорів
Щоб не залишити лиш пляму на полотні
Пв
Дорогами мистецтва в павутині днів
Шлях пейзажу від ескізу до вернісажу
Людині як художнику не треба слів
Знайти сюжет і гамму, не лишити пляму (на полотні)
Інженер ІІ
Він має свій секрет – у всьому бачити прекрасне
Мистецтво не підвладне часу, його завдання –
На картинах залишати питання
ілюзія простору ,Відтінками гострими, об’єм на площині, перші
Спроби плямами на полотні, великим даром наділив його творець у душі майбутній митець
З багатим внутрішнім світом грою тіні і світла
У пошуках тонкого колориту
на ґрунті із суміші крейди і клею Прозора м’якість акварелі
Почуття різними барвами, червоними фарбами
Повстання темпераменту юності
Час поклав роки на палітру майстерності воском свічки, кохання перетворене у звичку
Пульс його натхнення у шедеврах Леонардо
У новаторських ідеях захована правда нажаль нічого не варта
Як чекали свого часу картини Рембрандта
Непомітний серед купи талантів
У напівтемних коридорах, де під різним кутом зору
Розкривав таємниці вузькому колу
Відкриття художньої школи (за)лишилось у далеких ілюзіях
Як тріумфи і вистави у прозорих залах – пісочні замки,чи все дарма
І лиш картину неможливо обмежити рамкою
І вже волосся вкриває зима, тремтить рука
І очі віддаляють відстань до мольберту
Але він вперто рухає мистецтво і життя вперед
Сумний сюжет, похилий силует, останній витвір –
Свій автопортрет, і тінню смутку у кутку останній підпис
А перед очима його перший ескіз і всі картини,
Його Вміння і знання, як історія життя, яка висить на стіні і чекає визнання
Щоб не лишитись назавжди нерозгаданою руною чи плямою на полотні.
3k. Malysh
Пройшли роки. Нажаль вже зіграні всі ролі
Бо людське життя знаходиться у часовій неволі
Ілюстрація долі на старому полотні
Яскраві фарби потускніли та обличчя сумні
Настав час прощавання і для цієї картини
Останні хвилини вона висить на цьому місці
Її знімуть та забудь звісно замінять іншими
Лиш буде згадуватись своїми близькими
Багато різних життів бачила картинна галерея
Сюжет як витвір мистецтва і як невтілена ідея
Різноманітні портрети, але згадаються тільки ті
Хто не залишився лиш плямою на полотні

Перед глазами художника натянута ткань
Мы создаем свои картины в плену оттенков
Страницы открытости, иллюстрированные мысли
Все отдав творчества, чтобы оставить след
Раскрасить мир и не остаться на дне
И только собственные идеи красками на холсте
Мы преданы искусству в рабство, захваченные законом
Жанра, в творческих путешествиях, душевные раны,
Всплески счастья, красота природы и ее обаяние
Подходи по-ближе, почувствуй ту свежесть
И таинственность В художника есть разные задумки
Но при создании своих рисунков мы должны
Понимать, что не стереть все неудачные портреты
Не изменить их на более яркие сюжеты
Как старым пером поета жизненные куплеты
Поэтому подделкам и фальши заносами путь перекрыт
Навсегда. Только настоящие пейзажи сценария судьбы
По-больше персонажей в эпизодических ролях
Каждый создает будущее взяв гамму
Чтобы не оставить лишь пятно на холсте
пв
Дорогами искусства в паутине дней
Путь пейзажа от эскиза до вернисажа
Человеку как художнику не надо слов
Найти сюжет и гамму, не оставить пятно (на холсте)
Инженер ИИ
Он имеет свой секрет - во всем видеть прекрасное
Искусство не подвластно времени, его задача -
На картинах оставлять вопросы
иллюзия пространства, оттенки острыми, объем на плоскости, первые
Попытки пятнами на холсте, большим даром наделил его создатель в душе будущий художник
С богатым внутренним миром игрой тени и света
В поисках тонкого колорита
на почве из смеси мела и клея Прозрачная мягкость акварели
Чувство разными цветами, красными красками
Восстание темперамента юности
Время положил годы на палитру мастерства воском свечи, любви преобразовано в привычку
Пульс его вдохновения в шедеврах Леонардо
В новаторских идеях спрятана правда сожалению ничего не стоит
Как ждали своего часа картины Рембрандта
Незаметный среди кучи талантов
В мкм коридорах, где под разным углом зрения
Раскрывал тайны узком кругу
Открытие художественной школы (за) осталось в далеких иллюзиях
Как триумфы и представления в прозрачных залах - песочные замки, все зря
И лишь картину невозможно ограничить рамки
И уже волос покрывает зима, дрожит рука
И глаза отдаляют расстояние до мольберта
Но он упорно двигает искусство и жизнь вперед
Печальный сюжет, пожилой силуэт, последнее творение -
Свой автопортрет, и тенью грусти в углу последнюю подпись
А перед глазами его первый эскиз и все картины,
Его умение и знания, как история жизни, которая висит на стене и ждет признания
Чтобы не остаться навсегда неразгаданной руной или пятном на холсте.
3k. Malysh
Прошли годы. К сожалению уже сыграны все роли
Так как человеческая жизнь находится во временной неволе
Иллюстрация судьбы на старом холсте
Яркие краски потускнилы и лица печальные
Пора прощание и для этой картины
Последние минуты она висит на этом месте
Ее снимут и забудь конечно заменят другими
Только будет упоминаться своими близкими
Много разных жизней видела картинная галерея
Сюжет как произведение искусства и как невоплощенная идея
Различные портреты, но вспомнятся только те
Кто не остался лишь пятном на холсте