Зрозумій мене та пробач,
обійми та притисни сильніш,
небо стане в рази синіш,
не на стіки я вже й пропащ...
візерунки на вікнах ларьків,
безліч крапок в кінці рядків,
твій характер мій мозок виїв,
сніжна лють охопила Київ...
світ жорстокий бува часОм,
і життя пливе наче сон,
і тікаєм за обрій ми,
обійми мене.. обійми..
мов потрощені тисячі крейд,
на Майдан налетіли сніги,
як завжди винуватий Фрейд,
і мені то не до снагИ..
я тікаю у кави пітьму,
я не можу без тебе, ти ж бач,
осідаю на дно, а тому,
Зрозумій мене та пробач..
Пойми меня и прости ,
объятия и прижми сильней ,
небо станет в разы синее ,
не в стики я уже и Отпетые ...
узоры на окнах ларьков ,
множество точек в конце строк ,
твой характер мой мозг съел ,
снежная ярость охватила Киев ...
мир жесток бывает порой ,
и жизнь плывет как сон ,
и убегает за горизонт мы ,
обними меня .. объятия ..
как разбитые тысячи мелков ,
на Майдан налетели снега ,
как всегда виноват Фрейд ,
и мне это не под силу ..
я бегу в кофе тьму ,
я не могу без тебя , ты же видишь ,
оседают на дно , а потому,
Пойми меня и прости ..
