Ніч знає коли сонце встане,
Ніч зафарбовує блакить,
І вранці в небуття зникає,
Не в змозі затриматись ні на мить.
Їй треба йти, вона втікає,
Без зайвих, непотрібних фраз,
Вона занадто добре знає,
Як звучить прощальний джаз.
Практично магічна атмосфера,
Топить у собі нас, а потім,
По сценарію режисера,
На берег реальності викине нас.
Так мало часу нам з тобою,
Вже небо червоним обрієм кричить,
І серце окутане журбою,
Чекає на зустріч у будь-яку мить.
Сашко Чайковський, 2015 ©
The night knows when the sun rises,
The night colors the blue,
And in the morning into oblivion it disappears,
Not able to linger for a moment.
She needs to go, she runs away,
Without unnecessary, unnecessary phrases,
She knows all too well
How goodbye jazz sounds.
Almost magical atmosphere,
Drown in us, and then,
According to the director's script,
It will throw us ashore.
We have so little time with you,
Already the sky is screaming red,
And the heart is shrouded in sorrow,
Waiting for the meeting any moment.
Sashko Tchaikovsky, 2015 ©
