Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.
сл. Жадан
When she returned, closer to winter,
exchanging all their summer clothes for a ticket,
port smoke hid in her warm pockets,
and the blood was the color of dried
rose petals.
And I flipped through her books in pepper, cinnamon, and wine,
and listened intently to herself as she bay,
and how they grow in darkness, maturing in the depths,
black coal,
green grass plant.
And the sun rolled slowly under the pressure of its weight,
and she scattered the flour like a ringing powder,
and waited every night for the snow to fall,
but snow, unlike it,
so then did not go.
sl. Thirsty
