Чорна зоря арештантів висить угорі,
і стебла трави від нічного туману важкі й вологі,
і юний торчок дивиться на ліхтарі,
сидячи третю добу в обласній наркології.
І доки сплять на матрацах брати-торчки,
доки прострілюють тишу старі пружини,
доки пливуть сновидінь золоті річки,
він співає тюремних пісень, не дотримуючись режиму.
І він співає:
той, хто боїться, зводить високі мури,
Джа не вигадував для мене цю трудову терапію,
мудрості мені не добавлять жодні мікстури,
я завжди буду робити лише те, що я вмію.
І ніхто не скаже за мене мої слова.
І ніхто не зробить за мене мою роботу.
Час на волю, бо скоро почнуться жнива,
І тому сидіти мені тут, скажемо прямо, без понту.
І коли я вийду звідси, збиваючи вранішні роси,
і коли я прийду додому запашними полями,
старенька мама віддасть мені мої папіроси,
а друзі дитинства зійдуться з повними кораблями.
Ніч відійшла за мости, за темні горби,
із усім своїм крамом, з казенним своїм покривалом,
і радість росла, мов лісові гриби,
над печальним торчком і розчуленим медперсоналом.
І слово правди здіймало своє крило.
І здіймало своє крило слово любові.
І сонце в зеленому небі на захід пливло.
І тягнулись за сонцем зернові та бобові.
І коли я вийду звідси,
і коли я прийду додому…
Black Dawn prisoners hanging above,
grass and stems from heavy night fog and damp,
and the young torchok looking at lights,
sitting third day in regional Addiction.
And while sleeping on mattresses brothers torchky,
prostrilyuyut silence until the old spring
until golden dreams float the river,
he sang prison songs, not observing mode.
He sings:
one who fears driving high walls,
Jha did not invent this for me, occupational therapy,
I will add no wisdom, no medicine,
I will always do only what I can do.
And nobody will tell me my words.
And no I do for my job.
Time will, because soon will begin the harvest,
And so I sit here, frankly, without Ponte.
And when I get here, knocking dew
and when I come home fragrant fields
old mother give me my papirosy,
and childhood friends get together with full ships.
The night went on bridges, the dark hills,
with all its merchandise from its State-owned veil,
and joy grew like wild mushrooms,
torchkom of sad emotion and staff.
And the word of truth off our wing.
Then off our wing of the word love.
And the sun in a green floating sky to the west.
And the sun dragged grains and legumes.
And when I get here,
and when I come home ...
