Текст песни Сергій Жадан та Собаки в Космосі - Сучасне мистецтво

Чим цікавиться сучасне мистецтво? В тій дірі,

в якій воно опинилось, сучасне мистецтво

цікавиться виключно чорно-білими карточками,

на яких сфотографовані наші легені — діряві,

наче вітрила китайських

риболовецьких

човнів.

Натомість, є цілі етнічні та релігійні групи,

котрі існують паралельно з офіційною культурою,

і котрі не заганяються з приводу смерті мистецтва.

Скажімо, греко-католики Галичини,

котрі говорять: смерть — це будильник,

ти сам заводиш його на шосту ранку, а коли він

будить тебе своїм сатанинським дзеленьчанням,

починаєш нити:

мовляв, ще п\'ять хвилин,

всього лише п\'ять хвилин.

На різдвяні свята, мені довелось переїжджати

польсько-український кордон,

і це був повен автобус греко-католиків Галичини,

жінки в хустках, з тисячею

растаманських амулетів та оберегів,

жінки, котрі сплавили в Пшемишлі

різдвяний спирт і на виручене бабло

закупили іконки, свічки і потягані мощі святих

для своїх теплих греко-католицьких приходів.

Але дві жінки — очевидно, це були жінки

без амулетів та оберегів — щось не скинули,

не встигли скинути, не закупили мощі

для свого приходу, і розуміли що їм за це буде,

як вони влетіли, не дивно, що поводились вони

агресивно, чіплялись до інших жінок,

до їхніх іконок, і поступово все це

перетворювалось на великі розборки,

сукаблядь — кричали вони одна одній, ніби старе вудистське прокляття, сукаблядь — повторювали водії, тримаючи в руках срібні розп\'яття, сукаблядьсукаблядь — шепотіли вві сні дітлахи,

жуючи солодку ґанджу.

І від цих слів вогняний вихор

здіймався над сніговими полями,

ага — саме вогняний вихор,

і доки це все тривало,

сніг згортався,

мов кров,

на холодних полях Галичини.

Але варто було цим сукам

перетнути державний кордон,

як будь-ласка — тиша запала в автобусі,

навіть діти перестали жувати ґанджу,

така запала тиша.

І в цій тиші якась одна жінка — можливо,

найбільш набожна, можливо, якраз

навпаки — та, котра не скинула спирт,

але якась одна затягла колядку.

І незабаром уже всі жінки в теплих хустках,

і водії, котрі вже давно опухли від цих колядок,

і навіть діти, котрі також давно від всього

цього опухли, почали співати старих колядок,

і дивні були це колядки, скажу я вам,

дуже дивні,

якщо говорити своїми словами,

то десь такі:

Тепло й благодать сходять на землю Галичини,

на наші теплі приходи, на наші церкви,

криті сріблом та авіаційним дюралюмінієм.

Спаситель стоїть поміж наших овець,

в руках у нього — коров\'ячий дзвоник,

і він грає нам наше греко-католицьке ска.

Цар Соломон приходить на Галичину

з боку словацьких гір,

із серця в нього росте прикарпатська ганджа,

з якої він наробить куті для веселих

дітей з прикордонних районів.

І голови колгоспів, виходячи йому назустріч,

говорять —радуйся, Соломоне, радуйся, Спасителю,

Син божий народився.

І сніг падає на землю.

І земля падає на сніг.

What is contemporary art interested in? In that hole,

in which it found itself, modern art

interested only in black and white cards,

on which our lungs are photographed - leaky,

like Chinese sails

fishing

boats.

Instead, there are entire ethnic and religious groups

which coexist with the official culture,

and who are not driven by the death of art.

For example, the Greek Catholics of Galicia,

who say: death is an alarm clock,

you start it yourself at six in the morning, and when it is

wakes you up with its satanic division,

you start whining:

they say, another five minutes,

just five minutes.

For the Christmas holidays, I had to move

Polish-Ukrainian border,

and it was a bus full of Greek Catholics in Galicia,

women in handkerchiefs, with a thousand

Rastaman amulets and charms,

women who rafted in Przemyśl

Christmas alcohol and loot

bought icons, candles and drawn relics of saints

for their warm Greek Catholic parishes.

But the two women were obviously women

without amulets and charms - something was not dropped,

did not have time to dump, did not buy relics

for their coming, and understood what would happen to them,

as they flew in, it is not surprising that they behaved

aggressively, clung to other women,

to their icons, and gradually all that

turned into a major showdown,

sukablyad - they shouted at each other like an old Woody curse, sukablyad - repeated the drivers, holding silver crucifixes in their hands, sukablyadsukablyad - the children whispered in their dreams,

chewing sweet ganja.

And from these words a whirlwind of fire

rose above the snowy fields,

aha - it is a whirlwind of fire,

and as long as it all lasted,

the snow was falling,

like blood,

in the cold fields of Galicia.

But it was worth it to these bitches

cross the state border,

please - silence fell on the bus,

even the children stopped chewing ganja,

so silence fell.

And in this silence, one woman - perhaps

the most pious, perhaps just

on the contrary - the one who did not give up alcohol,

but some one tightened the carol.

And soon all the women in warm scarves,

and drivers who have long been swollen from these carols,

and even children who are also long from everything

this swollen, began to sing old carols,

and these carols were strange, I'll tell you,

very strange

in your own words

then somewhere like this:

Warmth and grace descend upon the land of Galicia,

to our warm parishes, to our churches,

covered with silver and aviation duralumin.

The Savior stands among our sheep,

in his hands - a cow bell,

and he plays us our Greek Catholic ska.

King Solomon comes to Galicia

from the Slovak mountains,

from his heart grows the Carpathian ganja,

from which he will make corners for the merry

children from border areas.

And the heads of collective farms, coming out to meet him,

say, Rejoice, Solomon, rejoice, Savior,

The Son of God was born.

And the snow falls to the ground.

And the earth falls on the snow.