Текст песни Сергій Жадан - Ловити її, мов рибу, не відходити від води

+ + +
Ловити її, мов рибу, не відходити від води,
дивитись як море викочує піску вогку руду.
Все почалося з того, що я прийшов за нею сюди.
Все закінчиться тим, що без неї я не піду.
Розгортається небо й світиться глибина.
Птахи малюють вгорі кола свої.
Я знаю цей світ напам’ять, до самого дна.
Єдине, чого я не знаю – як піймати її.
Скільки часу на це пішло, скільки зусиль.
Птахи перегукуються між собою в своєму гурті.
Я б радо кинув усе й пішов звідсіль,
просто я нічого більше не вмію в цьому житті.
Я б радо подався з побережжя свого,
радо б забув гострі його краї,
але ті, кому я вірю, вчили мене лише цього –
ловити її, мов рибу, ловити її.
Я ніколи не мав жодних інших занять,
вибравши одного разу з усіх умінь,
уміння лагодити гачки, що на вітрі дзвенять,
щоб полювати на голос, полювати на тінь,
спостерігати, як ліпиться сонце з літніх годин,
як зима починає свій дивний танок,
спостерігати за місяцем, оскільки він один
впливає на рух океанів і голоси жінок,
впливає на їхні радощі і жалі.
Виснажена рінь. Вогка руда.
Хтось провів берегові лінії по землі,
щоби світ видавався складним, як морська вода,
щоби тебе виривало зі сну, щоби давались знання,
щоби припливи були запеклими, як бої,
щоби ти весь свій час, щоночі, щодня
ловив її,

+ + +
Ловить ее, как рыбу, не отходить от воды,
смотреть как море выкатывает песка сырую руду.
Все началось с того, что я пришел за ней сюда.
Все закончится тем, что без нее я не пойду.
Разворачивается небо и светится глубина.
Птицы рисуют вверху круги своя.
Я знаю этот мир наизусть, до самого дна.
Единственное, чего я не знаю - как поймать ее.
Сколько времени на это ушло, сколько усилий.
Птицы перекликаются между собой в своем группе.
Я бы с радостью бросил все и ушел отсюда,
просто я ничего больше не умею в этой жизни.
Я бы с радостью отправился с побережья своего,
радушно бы забыл острые его края,
но те, кому я верю, учили меня только в этом -
ловить ее, как рыбу, ловить ее.
Я никогда не имел никаких других занятий,
выбрав однажды из всех умений,
умение чинить крючки, что на ветру звенят,
чтобы охотиться на голос, охотиться на тень,
наблюдать, как лепится солнце из летних часов,
как зима начинает свой странный танец,
наблюдать за месяцем, поскольку он один
влияет на движение океанов и голоса женщин,
влияет на их радости и горести.
Истощена гравий. Сырая руда.
Кто-то провел береговые линии по земле,
чтобы мир казался сложным, как морская вода,
чтобы тебя вырывало из сна, чтобы давались знания,
чтобы приливы были ожесточенными, как бои,
чтобы ты все свое время, каждую ночь, каждый день
ловил ее,