Текст песни Сергій Жадан - Лукойл

Коли приходить великдень і небо стає прихильнішим до нас,
і всі напружуються – мовляв, великдень, аякже,
тоді в землі починають перевертатись покійники,
розбиваючи ліктями холодну глину.
Мені доводилось ховати друзів,
я знаю, як воно – закопувати своїх друзів,
мов собака кістку,
чекаючи, коли небо
стане до тебе прихильнішим.І є такі соціальні групи,
для яких подібні ритуали особливо важливі,
я маю на увазі, насамперед, середній бізнес.
Всім доводилось бачити
який смуток охоплює цих регіональних
представників російських нафтових компаній,
коли вони з‘їжджаються на безмежні
цвинтарні поля, аби закопати
ще одного брата з відстреленими легенями;

всім доводилось чути тверде биття сердець,
коли вони стоять біля домовини
і витирають скупі сльози й соплі об своє
дольче й габана,
і хуячать геннесі
з одноразового
посуду.

Ось так, Коля, – говорять, – ось тобі й відкат.
На безмежних полях офшору
ми, як дикі гуси восени, падаємо в холодні
плеса забуття, зі шротом у печінці.

То як, – радяться, – ми
спорядимо нашого брата
в його довгий шлях
до осяйної Валгали Лукойлу?
Хто буде супроводжувати його
в темних печерах чистилища?

Тьолки, – говорять усі, – тьолки,
йому потрібні будуть тьолки,
хороші тьолки,
дорогі й без шкідливих звичок,
вони будуть гріти його взимку,
вони студитимуть йому кров навесні,
ліворуч від нього буде лежати платинова блондинка,
і праворуч від нього буде лежати платинова блондинка,
так, щоби він навіть не помітив, що вже помер.

Ох, ця смерть – територія, де не ходять
наші кредитки.
Смерть – територія нафти,
хай вона омиє його гріхи.
Ми покладемо йому до ніг зброю і золото,
хутра і тонко помелений перець.
В ліву руку ми вкладемо йому останню нокіа,
в праву руку – грамотну ладанку з Єрусалиму.
Але головне – тьолки,
дві тьолки, головне – дві платинові тьолки.
Так, це головне, – погоджуються всі.
Головне, – погоджуються тьолки.
Головне-головне, – підтакує Коля зі своєї домовини.

На великдень ми всі такі сентиментальні.
Стоїмо, чекаємо, коли мертві
встануть і вийдуть до нас із потойбіччя.
Ніколи так не цікавишся смертю,
як ховаючи друзів.

Коли вони третій день чатують
під дверима моргу, він зранку третього дня,
долає, зрештою, смертю смерть, і виходить
до них із крематорію, бачить,
що всі вони знесилено сплять,
після триденного забуху,
лежать просто серед трави,
в обриганих
дольче й габана.

І тоді він тихо,
щоби не розбудити,
забирає в одного з них
підзарядку для Нокіа,
і повертається
в пекло
до своїх
блондинок

Когда приходит пасха и небо становится более благосклонным к нам,
и все напрягаются - мол, пасха, а как же,
тогда в земле начинают переворачиваться покойники,
разбивая локтями холодную глину.
Мне приходилось прятать друзей,
я знаю, как оно - закапывать своих друзей,
как собака кость,
ожидая, когда небо
станет к тебе прихильнишим.И есть такие социальные группы,
для которых подобные ритуалы особенно важны,
я имею в виду, прежде всего, средний бизнес.
Всем приходилось видеть
печаль охватывает этих региональных
представителей российских нефтяных компаний,
когда они съезжаются на безграничные
кладбищенские поля, чтобы закопать
еще одного брата из отстреленных легкими;

всем приходилось слышать твердое биение сердец,
когда они стоят у гроба
и вытирают скупые слезы и сопли о своем
дольче и габана,
и хуячить геннеси
из одноразового
посуды.

Вот так, Коля, - говорят, - вот тебе и откат.
На бескрайних полях оффшора
мы, как дикие гуси осенью, падаем в холодные
плеса забвения, с дробью в печени.

Так как, - советуются, - мы
чтобыпринести нашего брата
в его долгий путь
к лучезарной Валгалы Лукойла?
Кто будет сопровождать его
в темных пещерах чистилища?

Телки, - говорят все, - телки,
ему нужны будут телки,
хорошие телки,
дорогие и без вредных привычек,
они будут греть его зимой,
они студитимуть ему кровь весной,
слева от него будет лежать платиновая блондинка,
и справа от него будет лежать платиновая блондинка,
так, чтобы он даже не заметил, что уже умер.

Ох, эта смерть - территория, где не ходят
наши кредитки.
Смерть - территория нефти,
пусть она омоет его грехи.
Мы положим к ногам оружие и золото,
меха и тонко помолотый перец.
В левую руку мы вложим ему последнюю нокиа,
в правую руку - грамотную ладанку из Иерусалима.
Но главное - телки,
две телки, главное - две платиновые телки.
Да, это главное, - соглашаются все.
Главное, - соглашаются телки.
Главное-главное - поддакивает Коля из своего гроба.

На пасху мы все такие сентиментальные.
Стоим, ждем, когда мертвые
встанут и выйдут к нам из потустороннего.
Никогда так не интересуешься смертью,
как пряча друзей.

Когда они третий день караулят
под дверью морга, он утром третьего дня,
преодолевает, наконец, смертью смерть, и выходит
к ним с крематория, видит,
что все они обессиленно спят,
после трехдневного забуху,
лежат просто среди травы,
в обриганих
дольче и габана.

И тогда он тихо,
чтобы не разбудить,
отнимает у одного из них
подзарядку для Нокиа,
и возвращается
в ад
к своим
блондинок