Тому що ніколи тебе не вирвеш,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,
тому що в цій мові не лишилось
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,
я не дам тобі жити так,
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.
Сама подумай –
як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
як хотіла ти.
Тому доведеться далі
писати всі ці листи.
Доведеться змиритися з тим,
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.
Because you will never pull out,
you will never take
because all your freedom
consists of borders,
because you have none
no cargo,
because you never listen,
since you know so,
what will i say
because there is nothing left in this language
no normal words,
because the syntax,
who saved us,
long overdue,
because once you believe,
you will believe to the end,
because to me right now
not enough
your name and your face,
i won't let you live like that
how did you want me to be mean,
as if I didn't stop your blood,
as if nothing had happened,
I'll still try at least somehow
help you,
i'll still mess everything up,
will still reach the goal.
Think for yourself -
how would I refuse your letters?
You understand what I wanted from you.
I wanted everything to be like this,
as you wanted.
So we have to go further
write all these letters.
We'll have to put up with
that everything will pass.
I have to say nothing
about the important and the important,
have to fear freedom,
stick to the limits.
Happiness will not pass.
happiness you will not miss.
