Текст песни Сергій Жадан - Солдатське взуття

Солдатське взуття – саме для цих кам’яних доріг.
Господь двадцять років тебе муштрував та беріг,
тримав тебе в казармах, у піхотних військах,
вчив на своїх помилках – на біблії й на казках.

Господь вдихнув життя в твій бойовий протигаз.
Все, що в тебе є – це вибір померти за кожного з нас,
все, що в тебе є – це свобода загинути у бою.
Господь зніме з тебе жетон і всю провину твою.

Господь зніме з тебе взуття, зріже шнурівки ножем.
Взуття повинні носити живі, ми його збережем.
В цих болотах, на цій землі куди без міцного взуття,
без штабного паскудства, без артилерійського прикриття?

Доки в горлі відвага, доки в серці закон,
сурми, сурми, піхотинцю, ось він – твій Єрихон.
Стіни падуть і знамена падуть, почувши твою сурму.
Плакатимеш в розбитих кварталах, не знаючи сам чому.

Це все сурма, яку чомусь вклали тобі до рук.
Це її золоте піднебіння, вбивчий холодний звук.
Чуєш, щось торкається серця? Це коріння трави.
Земля міняє хімічний склад від того, що в неї лягаєте ви.

Це все сурма, ти бачиш сам – вся справа в сурмі.
Краще гребти на галерах, краще гнити в тюрмі,
аніж сурмити й бачити, як вогонь зжирає міста.
Кожне життя – неймовірно складне –
завершує смерть – дивовижно проста.

Солдатські душі – якраз для його таборів.
Він завжди тішиться тим, хто до нього забрів,
тішиться кожній можливості побути з нами всіма.
Саме тому в твоїх руках ця невагома сурма.

Завжди намагається нам пояснити, як триматись землі,
як оминати пастки, як не губитись в імлі,
як не боятися темряви, не боятися висоти.
Думаю, він і сам не знає, як нам допомогти.

Солдатское обувь - именно для этих каменных дорог.
Господь двадцать лет тебя муштровал и берег,
держал тебя в казармах, в пехотных войсках,
учил на своих ошибках - на библии и на сказках.

Господь вдохнул жизнь в твой боевой противогаз.
Все, что у тебя есть - это выбор умереть за каждого из нас,
все, что у тебя есть - это свобода погибнуть в бою.
Господь снимет с тебя жетон и всю вину твою.

Господь снимет с тебя обувь, срежет шнуровки ножом.
Обувь должны носить живы, мы его сохраним.
В этих болотах, на этой земле куда без прочной обуви,
без штабного мерзости, без артиллерийского прикрытия?

Пока в горле отвага, пока в сердце закон,
трубы, трубы, пехотинцу, вот он - твой Иерихон.
Стены падают и знамена падают, услышав твою трубу.
Плакать в разбитых кварталах, не зная сам почему.

Это все сурьма, которую почему-то вложили тебе в руки.
Это ее золотое небо, убийственный холодный звук.
Слышишь, то касается сердца? Это корни травы.
Земля меняет химический состав от того, что у нее ложитесь вы.

Это все сурьма, ты видишь сам - все дело в трубе.
Лучше грести на галерах, лучше гнить в тюрьме,
чем трубить и видеть, как огонь пожирает города.
Каждая жизнь - невероятно сложное -
завершает смерть - удивительно простая.

Солдатские души - как раз для его лагеря.
Он всегда радуется тем, кто к нему забрел,
радуется каждой возможности побыть с нами всеми.
Именно поэтому в твоих руках эта невесомая труба.

Всегда пытается нам объяснить, как держаться земли,
как обходить ловушки, как теряться в темноте,
как не бояться темноты, не бояться высоты.
Думаю, он и сам не знает, как помочь.