Я тоді ще подумав: добре йому іти,
Знаючи, що робити, не помічаючи пустоти,
Пам’ятаючи все, що було, приймаюче все, що є,
Чітко собі уявляючи майбутнє своє,
Вірячи, що нічого не зміниться,
Здогадуючись, що ніхто не втече,
Підставляючи під драбину щоразу інше плече.
Я сказав йому тоді: роби те, що маєш робити, роби,
Робота – лише частина нашої боротьби,
Віра – лише пісок попід морів ///
Дерева насправді ніколи не виростуть без садівників.
I then thought: it's good for him to go,
Knowing what to do without noticing the emptiness,
Remembering all that was, accepting all that is,
Clearly imagining your future,
Believing that nothing will change,
Guessing no one will run away,
Substituting a different shoulder under the ladder each time.
And I said unto him, Do that thou doest, do,
Work is only part of our struggle,
Faith is only sand under the seas ///
Trees will never really grow without gardeners.
