- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
- Where are you, a black roll flocks of birds?
- We chaplain, city residents, who do not.
Came here brought humility and fatigue.
Give her that the fire is no longer in a coma.
Our city was made of stone and iron.
Each of us is now at hand travel bag.
Each suitcase ash collected at gunpoint.
Now even in our dreams smell of burning.
Women in our town were ringing and carefree.
Their fingers touch the abyss of the night.
Sources in the city were profound, as if live.
Churches were spacious. We burned them yourself.
Most of us tell tombstones.
Can you just talk to us?
Give us your love, grip vise.
You are, chaplain and taught to practice and prychaschaty.
Tell us what burned our city.
Tell me at least, that it did not intentionally.
Tell me, at least, will be punished those responsible.
Tell me at least do something that does not say in the news.
- Well, let me tell you what a loss.
Of course, all the guilty deserves retribution awaits.
And it is innocent, incidentally, is also waiting for later.
It expects even those who do do with it.
Why should you get to dark flow?
We had a closer read books of the prophets.
It was necessary to avoid hell hole.
To lay the main thing - not to see in action creeds.
Remember, it was said through the prophets of pain and suffering,
Birds that fall on the city like a stone?
That's it then begin, in fact, lost.
In the end - there is generally bad, I will not even tell.
What is the difference between us? As between consonants and vowels.
All ready to accept death if it is not with them.
No one ever in this life will pass not reckoning.
I always say this herself, not when I have to say.
I do not know anything about the inevitability of redemption.
I do not know where you live and how you will be.
I say that all of us tend.
If you knew, we were all out of luck.
