- Яблуневі обійстя -
Яблуневі обійстя побіля дому твого,
Загорнені в сірий муар дощів,
Цьогоріч спізнилися з цвітом своїм.
Спізнилися рівно настільки, щоб
Гуляючи вологими каньйонами вулиць,
Облаяних сільськими собаками,
Відчути себе самотньою стрімкою річкою,
Води якої враз змінили свій напрямок
І влилися в коріння дерев.
«Яблунько моя... невже ти не чуєш,
Як наші, щойно зачаті бджолами діти плачуть
В утробах набухлих бруньок?»
Час, наче досвідчений садівник – змінює простір
Невпинними рухами годинникових стрілок,
Що, наче ножиці, обрізають мертві гілки.
Все змінилося – озера, що колись співали,
Зараз сплять непробудним сном.
Люди, що колись мовчали – навчились говорити.
«Так, любий мій Адаме, чую..!»
Цього року буде добрий врожай яблук,
Що навіть Змій і той наїсться досита.
- Яблоневые двора -
Яблоневые двора возле дома твоего,
Завернутые в серый муар дождей,
В этом году опоздали с цветом своим.
Опоздали ровно настолько, чтобы
Гуляя влажными каньонами улиц,
Обруганных сельскими собаками,
Почувствовать себя одинокой стремительной рекой,
Воды которой вдруг изменили свое направление
И влились в корни деревьев.
«Яблонька моя ... неужели ты не слышишь,
Как наши, только зачаты пчелами дети плачут
В утробах набухли почек? »
Время, как опытный садовник - изменяет пространство
Неустанными движениями по часовой стрелке
Что, как ножницы, обрезают мертвые ветви.
Все изменилось - озера, когда пели,
Сейчас спят беспробудным сном.
Люди, когда молчали - научились говорить.
«Да, дорогой мой Адам, слышу ..»
В этом году будет хороший урожай яблок,
Что даже Змей и то наестся досыта.
