Ти сидиш позаду мене,
Ти мовчки дивишся на небо,
Ти так щиро всміхаєшся мені,
Та твої думки всі запуталися
У брехні...
Приспів:
Вітер заганяє хмари за обрій,
Та сонце гріє - це є добре.
Залишилось тільки блакитне небо,
Безкрайній простір для малих трагедій.
Запах вулиці! Запах вулиці у моїй душі.
Її сукню ніжно просвічує сонце,
Її тінь повільно спадає попід мої ноги,
Я ховаю свій погляд, як винна дитина,
Я ковтаю повільно, я смакую кожну хвилину.
Приспів.
Вітер ледь помітно торкається волосся,
Листя шелестить,
Дерева поспускали до землі свої коси,
Серце таке злякане,
Йому вже не раз получати довелося.
Сиджу, і незнаю:
"Чому я дивлюся на сонце, розплющивши очі?".
Приспів.
You are sitting behind me,
You silently look at the sky,
You smile so sincerely at me,
But your thoughts are all confused
In a lie ...
Chorus:
The wind drives the clouds over the horizon,
And the sun is warm - that's good.
All that's left is the blue sky,
Endless space for small tragedies.
The smell of the street! The smell of the street in my soul.
Her dress is gently illuminated by the sun,
Her shadow is slowly falling under my feet,
I hide my gaze like a guilty child,
I swallow slowly, I taste every minute.
Chorus.
The wind barely touches the hair,
The leaves rustle,
The trees lowered their scythes to the ground,
The heart is so frightened,
He had to receive more than once.
I sit and do not know:
"Why do I look at the sun with my eyes wide open?"
Chorus.
