Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Get out, thoughts, you autumn clouds!
So now is the spring of gold!
Is it so in pity, in lamentation
Will the young summers pass?
No, I want to laugh through my tears,
In the midst of disaster to sing songs,
Without hope, hope
I want to live! Away, the thoughts are sad!
I'm on a poor sad transfer
I will sow colorful flowers,
I will sow flowers in the cold,
I will shed bitter tears on them.
And from those hot tears will melt
That crust is ice, strong,
Maybe the flowers will come down - and it will come
Happy spring for me too.
I'm on a steep flint mountain
I will lift a heavy stone
And, bearing that terrible weight,
I will sing a fun song.
In the long, dark night invisible
I will not close my eyes for a moment -
I will look for the leading star,
The clear mistress of dark nights.
So! I will laugh through my tears,
In the midst of disaster to sing songs,
Without hope, hope
I will live! Away, the thoughts are sad!
