I куплет.
Тут дитинство, тут майбутнє,
Яких насправді не було і не буде.
Тут не місце для здорового глузду
І не місто із звичайного бруду.
Це мій сон, це мій наркотик.
Він як біль, як ніжний дотик.
Оволоділо мною дивне відчуття.
Воно промінням кличе в царство забуття...
Приспів.
Не буди мене, я дуже хочу спати,
Не хочу думати, а хочу літати.
Моя душа блукає. Їй так солодко тут –
У світі дивних речей.
II куплет.
Я не хочу в світ реальний.
Мені боляче бачити правду.
Там де все так офіційно,
Все так правильно і нормально.
Я сьогодні не прокинусь,
А залишусь там, де воля.
Не буди мене і не хвилюйся,
Не чекай мене і відчепися.
I куплет.
Здесь детство, здесь будущее,
Которых в действительности не было и не будет.
Здесь не место для здравого смысла
И не город из обычного грязи.
Это мой сон, это мой наркотик.
Он как боль, как нежное прикосновение.
Овладело мной странное ощущение.
Оно лучами зовет в царство забвения ...
Припев.
Не буди меня, я хочу спать,
Не хочу думать, а хочу летать.
Моя душа блуждает. Ей так сладко здесь -
В мире удивительных вещей.
II куплет.
Я не хочу в мир реальный.
Мне больно видеть правду.
Там где все так официально,
Все так правильно и нормально.
Я сегодня не проснусь,
А останусь там, где воля.
Не буди меня и не волнуйся,
Не жди меня и отстань.
