Василь Стус
Мов жертва щирості – життя,
мов молодечих крил
пружнавий тріск, як небуттям,
укрився суходіл.
Ти ще на кінчику пера
Возносишся увись.
А вже пора? Давно – пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щирості, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат –
за те, що марнував свій вік,
надміру неба праг,
що був людині чоловік
і друг, і брат, і враг.
І я найперше помолюсь.
І вдруге помолюсь.
І втретє помолюсь.
І в смерть
з землею поріднюсь...
Vasyl Stus
Being a victim of sincerity is life,
like the wings of a youth
resilient crackle like nothingness,
covered with dry land.
You're still at the tip of your pen
Ascending.
Is it time? It's time.
As you go down, pray.
As a sacrifice of sincerity, as a cat
preferences,
cross the border,
waiting for payment -
for wasting his age,
the sky above the thirst,
that man was a man
and friend and brother and enemy.
And I will pray first.
And again I will pray.
And for the third time, I will pray.
And to death
I will relate to the land ...
