Ні на що не нарікай з печаллю.
Рідне і кохане — все мине.
Все прийми — буттєве й неземне.
Те, що заховалося за даллю,
Не поверне більше, не верне
Ні на шепіт стишеного болю,
Ні на крик розгойданої мсти —
Полюби неспокій самоти
З запахом міцного каніфолю.
Та в щедротне дивовижних днях
Голубінь розмріяного поля
Нам доносить розбуяла воля
В часових і тембрах і тонах.
Ни на что не пеняй с печалью .
Родное и любимое - все пройдет.
Все прими - бытийное и неземное.
То , что спряталось за далью ,
Не вернет больше , не вернет
Ни на шепот приглушенно боли ,
Ни на крик расшатанных мсти -
Полюби беспокойство одиночества
С запахом крепкого канифоли .
И в щедротне удивительных днях
Голубизна розмрияного поля
Нам доносит розбуяла воля
В временных и тембрах и тонах.
