Давай виключим світло і будем мовчати
Про то, що не можна словами сказати,
Не можна писати, неможливо зіграти,
А тільки мовчати, тихенько мовчати.
Давай мовчати про то, що дівчати
Не вміють сховати, не можуть спати.
Давай про мене і про тебе мовчати,
Мовчати, аж поки не захочем кричати.
Місяць впав, темно в кімнаті.
Як добре, що ти навчилась мовчати,
Про то, що ніколи не змогла би збрехати.
Про то, що ніколи мені мені не спитатись.
Ми будем з тобою у ліжку лежати,
Лежати, як сніг - водою стікати.
Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
А з ними слова, яких не сказати.
Давай помовчу тобі просто на вушко,
Холодною стала чайова кружка.
А ми ще маєм, про що помовчати...
А ми ще маєм, про що полежати...
Як світло проб’ється через наші штори,
Ми знову з тобою, як всі заговорим.
А поки ще темно є в нашій кімнаті,
Давай з тобою будем просто...
Давай выключите свет и будем молчать
О том, что нельзя словами сказать,
Нельзя писать, невозможно сыграть,
А только молчать, тихонько молчать.
Давай молчать о то, что девчонки
Не умеют скрыть, не могут спать.
Давай обо мне и о тебе молчать,
Молчать, пока не хочу кричать.
Месяц упал, темно в комнате.
Как хорошо, что ты научилась молчать,
О том, что никогда не смогла бы солгать.
О том, что никогда мне мне не спросить.
Мы будем с тобой в постели лежать,
Лежать, как снег - водой стекать.
Мы будем жадно свои слезы глотать,
А с ними слова, которых не сказать.
Давай помолчу тебе просто на ушко,
Холодной стала чаевые кружка.
А мы еще имеем, о чем помолчать ...
А мы еще имеем, о чем полежать ...
Как свет пробьется через наши шторы,
Мы снова с тобой, как все заговорят.
А пока еще темно в нашей комнате,
Давай с тобой будем просто ...
