У офісі перерва, ти голодний, як пес,
В очах моргає напис: "Я похавав би десь"
І раптом запах чебуреків по-шпіонськи лізе в ніс,
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий з’їсти слона
І тут перед тобою, як китайська стіна,
Стоїть офіціантка – шостий розмір душі,
І дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів:
І ніби далека, і ніби близька
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби солодка, і ніби гірка
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби висока, і ніби низька
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби глибока, і ніби мілка
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
Ти заглядаєш їй у очі, просиш: "Дайте меню"
І голосно ковтаєш біля дами слюну,
І вона граціозно витирає руки об халат,
І пропонує для розминки пиво і салат.
Вона чуть вища і ти дивишся їй просто в декольте,
А діалог в таких умовах діло непросте,
І ти відтягуєш все тіло і на пальці встаєш,
Ламаєш логіку, тоді питаєш: "Де ти живеш?"
Приспів (2)
В офисе перерыв, ты голодный, как собака,
В глазах моргает надпись: "Я похавав бы где-то"
И вдруг запах чебуреков по-шпионского лезет в нос,
И ты по головам людей на запах этот бежишь.
Влетаешь в кафе, готов съесть слона
И здесь перед тобой, как китайская стена,
Стоит официантка - шестой размер души,
И очень элегантно поедает лаваше.
припев:
И вроде далеко, и будто близка
Девушка с кафешки на метро Лыбидская.
И вроде сладкая, и будто горка
Девушка с кафешки на метро Лыбидская.
И вроде высокая, и будто низкая
Девушка с кафешки на метро Лыбидская.
И вроде глубокая, и будто мелкая
Девушка с кафешки на метро Лыбидская.
Ты заглядываешь ей в глаза, просишь: "Дайте меню"
И громко текут у дамы слюну,
И она грациозно вытирает руки о халат,
И предлагает для разминки пиво и салат.
Она чуть выше и ты смотришь ей прямо в декольте,
А диалог в таких условиях дело непростое,
И ты оттягивает все тело и на пальцы встаешь,
Ломаешь логику, тогда спрашиваешь: "Где ты живешь?"
Припев (2)
