Тут вітер пестив колони Еллади,
І дув у вітрила дракарів,
Тут обрій пропахнув чебрецем до лиману,
І промені тануть багряні.
Тут хвилі вмирають на дніпровських порогах,
Тут навіть могили із каменя,
Тут тілом козацьким засіяні луки,
Тут місяць рида між курганів.
Тут кров степами текла червоніла,
Вирувала, бажала до моря,
В тім морі кривавим, на скелях із гніву,
Засяяв нескорений острів.
Тут завше лунали залпи знарядь,
І чутний був ворона лемент.
Січ гомоніла, грозою гриміла,
Звільняти батьківські землі
Січ!
Тут чайки козацьки щораз борознили,
Хвилі біля цих берегів,
Волю свою окропляючи кров'ю,
Лишаючи прах ворогів.
Тут люди, народжені з чистої криці,
Святили ножі на світанні.
Тут епос творили своїми руками,
Казали собі як в останнє:
Встань з колін!
Встань у зріст!
Де твій дім?
Схаменись!
Встань з колін!
Встань опліч!
Тут твій дім!
Вільна січ!
Тут вітер пестив колони Еллади,
І дув у вітрила дракарів.
Тут обрій пропахнув чебрецем до лиману,
І промені тануть багряні.
Тут хвилі вмирають на дніпровських порогах,
Тут навіть могили із каменя.
Тут небо реве палає і стогне,
Тут залізна земля титанів.
Січ!
Здесь ветер ласкал колонны Эллады,
И дул в паруса ДРАКАР,
Здесь горизонт пропах тимьяном до лимана,
И лучи тают багровые.
Здесь волны умирают на днепровских порогах,
Здесь даже могилы из камня,
Здесь телом казацким засеянные луга,
Здесь месяц рида между курганов.
Здесь кровь степями текла краснела,
Бурлила, хотела к морю,
В том море кровавым, на скалах с гнева,
Засиял непокоренный остров.
Здесь всегда звучали залпы орудий,
И слышен был ворона крик.
Январь говорила, грозой гремела,
Освобождать родительские земли
Сечь!
Здесь чайки казацки каждый раз бороздили,
Волны у этих берегов,
Волю свою окропляя кровью,
Оставляя прах врагов.
Здесь люди, рожденные с чистой стали,
Святили ножи на рассвете.
Здесь эпос творили своими руками,
Говорили себе как в последнее:
Встань с колен!
Встань в рост!
Где твой дом?
Опомнись!
Встань с колен!
Встань плечу!
Здесь твой дом!
Свободная Сечь!
Здесь ветер ласкал колонны Эллады,
И дул в паруса ДРАКАР.
Здесь горизонт пропах тимьяном до лимана,
И лучи тают багровые.
Здесь волны умирают на днепровских порогах,
Здесь даже могилы из камня.
Здесь небо ревет пылает и стонет,
Здесь железная земля титанов.
Сечь!
