Нам обом знов не поталанило
І ще й всю зиму із хмар залило
За долар куплю два еспрессо,
Плаче знов «жовта» преса
Про «міжвалютну депресію»
В проміннях сонця, уста твої – стиглі мореллі.
Як можеш щось змінити,- це зробити повинен!
Я намалюю тебе дощем і аквареллю.
У пісні зізнаюсь собі, у чому винен.
Ти змовчиш, прикидаєшся, що спиш.
Не можу без тебе.
Знаю, треба частіше дивитись у небо,
А що коли ми це робим і так?!
В проміннях сонця, уста твої – стиглі мореллі.
Як можеш щось змінити,- це зробити повинен!
Я намалюю тебе дощем і аквареллю.
У пісні зізнаюсь собі, у чому винен.
У нас снова нет таланши
И все же все зима от облаков затоплены
Для доллара покупайте два эспрессо,
Снова кричит "желтый" пресс
О "интерфейсной депрессии"
В лучах солнца ваш рот зрелой мореллы.
Как вы можете что-то изменить - это должно сделать!
Я рисую тебе дождь и акварель.
В песне я добираюсь до себя, что виновата.
Вы проконсультируетесь, притворяетесь, что сон.
Не может обойтись без тебя.
Я знаю, вы должны чаще посмотреть на небо,
И что, когда мы делаем это и так?!
В лучах солнца ваш рот зрелой мореллы.
Как вы можете что-то изменить - это должно сделать!
Я рисую тебе дождь и акварель.
В песне я добираюсь до себя, что виновата.
