Молю, не забирай у мене осінь.
Вона – це все, що гріє ще теплом.
Вона ще вранці жовте листя росить,
а ти вже снігом вкрив її чоло.
Вона ще пахне яблуками з саду,
ще не зібрала весь свій урожай,
А ти вже снігом вкрив її нахабно.
Не треба ще. Ще трішки зачекай.
Дозволь мені напитись її трунку,
на повні груди видихнуть тепло.
Дозволь їй стати моїм порятунком
й мого будинку зачинить вікно.
Ще не срібли її волосся снігом -
нехай іще побуде молода.
Й нехай вона облудлива й невірна,
але для мене вічно золота.
Please don't take autumn away from me.
It is everything that still warms with heat.
She still in the morning sprinkles yellow leaves,
and you have already covered her forehead with snow.
It still smells like apples from the garden,
has not yet reaped all his harvest,
And you have already covered it with snow brazenly.
You won't have to. Wait a little longer.
Let me drink her drink,
exhale warmly on the full chest.
Let her be my salvation
and my house will close the window.
Her hair hasn't been silvered with snow yet -
let there be another young woman.
And let her be deceitful and unbelieving,
but for me it is forever golden.
