не сердься, тату.
я просто без тями від нього
і його теплих пальців в холодну погоду.
він мене зігріває ще краще міцно-терпкого чаю.
заховаю в кишеню ключі від його двокімнатного раю,
де панує солодка тиша і ніким ще не зв’язана воля.
якщо добре прислухатись, можна почути дихання.
кожного нашого «кохаю» і «я з тобою».
заплітаються в радості пальці,
пересмикують мокре волосся.
ми з ним сума двох тангенсів,
сорок п’ять градусів кожен,
а простіше, нас тільки двоє в власному світі
без зла і ненависті,
де кожне слово – нова рима.
де кожна рима – новий подих.
а кожен дотик, нехай й незримий,
то шлях новий до нових сходжень.
© Соломія Бойко
08.12.12 р.
don't be mad, tattoo.
I'm just unconscious of him
and his warm fingers in cold weather.
it warms me even better than tart tea.
I'll keep the keys to his two-room paradise in my pocket,
where there is a sweet silence and an unbound will.
if you listen well, you can hear breathing.
each of our "love" and "I'm with you".
fingers intertwined with joy,
pull wet hair.
we are with him the sum of two tangents,
forty-five degrees each,
or simply, there are only two of us in our own world
without evil and hatred,
where every word is a new rhyme.
where each rhyme is a new breath.
and every touch, even invisible,
then the path is new to new ascents.
© Solomiya Boyko
08.12.12 р.
