Лишилася людина останньої надії.
Тихенький занепад могутньої країни.
Загнивші обіцянки і дешеві перспективи
В споживчий кошик кожної родини.
Палаци виростають неначе паперові.
Народні депутати ні хворі ні здорові.
Скоріше все продати і ні з ким не возитись,
А людям тухляком із тєліка давитись.
Як говорити про розвиток країни,
Коли кожен день однакові новини.
Надії зникають одна за одною.
Скоро молоко замінимо водою.
Кожен рік у міністерстві складений вже план,
Як піде у цей сезон державний дерибан.
На скільки виробництво треба скоротити,
Щоб великим дядькам з-за кордону догодити.
Ніхто, як раніше, не готується до бою,
У свої проблеми поринають з головою.
Що з цим робити вже знають депутати.
Ми вже не люди – ми напівфабрикати.
Як говорити про розвиток країни,
Коли кожен день однакові новини.
Надії зникають одна за одною.
Скоро молоко замінимо водою.
Человек последняя надежда.
Спокойно снижается в могучей стране.
Дуть обещания и дешевые перспективы
В потребительскую корзину каждой семьи.
Дворцы растут до тех пор, пока бумага.
Народные депутаты не являются здоровыми.
Скорее все, чтобы продать и не водить с кем
И люди с тикликом, чтобы дать.
Как говорить о развитии страны,
Когда каждый день та же новость.
Надежды исчезают один за другим.
Вскоре молоко заменит водой.
Каждый год в служении уже план,
Как у Гос дерибана пойдет в этот сезон.
Сколько производства должно быть уменьшено,
Сделать отличные дяди из-за рубежа, пожалуйста.
Никто, как раньше, не готовятся к битве,
В их проблемах они встряхивают своими головами.
Что MPS уже знает с этим.
Мы больше не люди - мы полуфабрикаты.
Как говорить о развитии страны,
Когда каждый день та же новость.
Надежды исчезают один за другим.
Вскоре молоко заменит водой.
