небо хмарне, долоні плачуть,
ти йдеш по вулиці замкнутий неначе,
не помічаєш нікого, не відчуваєш нічого,
перед тобою лише давно знайома дорога.
ти ідеш кудись, куди не знаєш,
але йдеш, ти тікаєш від світу,
хоч розумієш - не втечеш,
тут нема чому радіти,
і сумне твоє лице,
серце б'ється, треба жити,
все минуле відійде.
так, відійде, і не буде мішати,
і не буде тобі, як жити, казати,
і не будуть на тебе дивитися люди,
і казати тобі, що з тобою дальше буде.
небо хмарне, долоні плачуть,
ти йдеш по вулиці замкнутий неначе,
не помічаєш нікого, не відчуваєш нічого,
перед тобою лише давно знайома дорога.
cloudy sky, palms cry,
you go down the street as if closed,
not notice anyone not feel anything,
before you just long familiar road.
you go somewhere where you do not know
but you go, you're running away from the world,
though you know - not escape,
there is nothing to rejoice
and your face sad,
heart beats, to live,
all the past depart.
so step back, and will not interfere,
and would not you like to live, say,
and they shall see thee people
and tell you that you continue to be.
cloudy sky, palms cry,
you go down the street as if closed,
not notice anyone not feel anything,
before you just long familiar road.
