Сергій Жадан
Це і є життя -
її серцебиття,
її медичні картки,
її проїзні квитки,
кожна з її речей,
фарба довкола очей,
час, який минає,
коли вона засинає.
Це й була боротьба —
чорна скашна труба,
братні хрипкі баси,
вимотані голоси,
вересневі міста,
вся її гіркота,
терпкість, яка зникає,
коли вона замовкає.
Це і є життя -
її серцебиття,
кожна з її речей,
фарба довкола очей,
час, який минає,
коли вона засинає.
Коли стирає листи,
залишає пости,
падає в ліжко своє.
Коли усе, що є:
подорожні мішки,
бібліотечні книжки,
бите армійське взуття —
це і є життя,
коли застуда стара,
коли вона завмира,
і говорить, стривай,
давай пізніше, давай
іншим разом, бери
випалені прапори,
які я сама несу,
в нас ще стільки часу.
Sergey Zhadan
This is life -
her heartbeat,
her medical cards,
her travel tickets,
each of her things
paint around the eyes,
elapsed time
when she falls asleep.
It was a struggle -
black sloping trumpet,
fraternal hoarse bass,
exhausted voices,
September cities,
all her bitterness,
fading astringency
when she falls silent.
This is life -
her heartbeat,
each of her things
paint around the eyes,
elapsed time
when she falls asleep.
When erasing letters,
leaves posts
falls into his bed.
When all that is:
travel bags,
library books,
broken army shoes -
this is life
when the cold is old,
when it freezes,
and says, wait,
come on later, come on
another time, take it
burnt flags,
which I carry myself,
we still have so much time.
