На вірш бійця з передової
Закрутило мій край у страшній круговороті,
Де щодня у людей відбирають життя,
Знов замішано бій на стражданнях і смерті.
А у мене думки про безцінність буття!
Приспів.
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Я – гранату повік не тримав у руці…
Чи потрібні країні сьогодні поети,
Коли понад усе їй потрібні бійці.
Всюди чорна брехня всюди підлість і зрада.
Хтось у пекло іде хтось до раю летить…
Чи потрібні сьогодні пісенні рулади,
Що змивають з душі всю жорстокість за мить?!
Приспів.
Знову я умиваюсь сльозами і кров’ю
Відпускаю свій біль у думки і слова,
Я хотів би наповнити край мій любов’ю,
Поки струни тремтять і душа ще жива!
Приспів.
Я ніколи в житті не стріляв з кулемета,
Але я – на війні, й слава Богу, не вмер!
Хай здається що вам, не потрібні Поети,
Та вони, як ніколи, потрібні – тепер!
On the poem of a fighter from the front
Twisted my edge in a terrible circle,
Where people are deprived of their lives every day,
The battle for suffering and death is involved again.
And I have thoughts about the worthlessness of being!
Refrain.
I've never fired a machine gun in my life,
I did not hold a grenade in my hand…
Does the country need poets today,
When she needs fighters more than anything.
Black lies are everywhere, meanness and betrayal are everywhere.
Someone goes to hell, someone flies to heaven…
Do you need song rolls today,
What washes away from the soul all the cruelty in an instant ?!
Refrain.
Again, I wash with tears and blood
I let go of my pain in thoughts and words,
I would like to fill the land with my love,
While the strings tremble and the soul is still alive!
Refrain.
I've never fired a machine gun in my life,
But I - in the war, and thank God, did not die!
Let it seem that you do not need Poets,
But they are needed more than ever - now!
