Наші мости ще не спалені є
По них можуть навіть танки іти
Та нам вони не потрібні є,
Тому, що з тупіка два різних шляхи...
Пороз'їжджалися додому у нас там справи
Ти тепер не переживай дракончик є у мене
Він оиве на балконі і не сам
Приспів:
Кому тепер треба
ці сльози на сходинках?
І так багато замків піднятих на мостах.
Причалив корабель, пасажири всі зійшли,
а наша колія має два різних шляхи.
А фотографій не зробили ми,
щоб через деякий час згадати якими були ми.
твої рвані джинси і ... оченята
і зрозуміти, що усе могло би бути недарма.
Ти добре знаєш, можна все життя шукати,
а коли знаходиш то починаєш відмовлятись.
І ось - це воно..
Не запрошували, та відчуваєш ти його.
Приспів:
Кому тепер треба
ці сльози на сходинках?
І так багато замків, піднятих на мостах.
Причалив корабель, пасажири всі зійшли,
а наша колія має два різних шляхи.
Тепер ти статуя, перед якою я тремчу.
коли на си пишу перед тим як написати тисячі раз думаю
відповідаючи на твій дзвінок, я вмираю і народжуюсь знов
і лиш тепер розумію я
скільки слів було сказано дарма
що майбутнього в цьому нема
то мабуть іншою могла би бути
відповідь твоя
Приспів:
Кому тепер треба
ці сльози на сходинках?
І так багато замків, піднятих на мостах.
Причалив корабель, пасажири всі зійшли,
а наша колія має два різних шляхи.
Кому тепер треба
ці замки на сходинках?
І так багато сліз пролитих на сходинках.
Вже відчалив корабель, пасажири розійшлись,
а наша колія має два різних шляхи.
Our bridges are not burned yet
They can even go tanks
But we don't need them,
Because from a dead end two different ways ...
We drove home there for business
Don't worry now I have a dragon
He lives on the balcony and not himself
Chorus:
Who needs it now
these tears on the steps?
And so many locks raised on bridges.
The ship moored, the passengers all disembarked,
and our track has two different paths.
And we didn't take photos,
to remember after a while what we were like.
your ripped jeans and ... eyes
and understand that everything could be in vain.
You know very well, you can search all your life,
and when you find it, you begin to refuse.
And here it is ..
They didn't invite me, but you feel it.
Chorus:
Who needs it now
these tears on the steps?
And so many castles erected on bridges.
The ship moored, the passengers all disembarked,
and our track has two different paths.
Now you are the statue in front of which I tremble.
when I write on myself before writing thousands of times I think
answering your call, I die and be born again
and only now do I understand
how many words were said in vain
that there is no future in this
then perhaps it could be different
your answer
Chorus:
Who needs it now
these tears on the steps?
And so many castles erected on bridges.
The ship moored, the passengers all disembarked,
and our track has two different paths.
Who needs it now
these locks on the steps?
And so many tears shed on the steps.
The ship has already set sail, the passengers have left,
and our track has two different paths.
