Повиростали наші діти,
А ми й не встигли постаріти.
І тільки перша сивина
Нагадує, що вже весна
Давно-давно одголубіла
І літа сяючі вітрила
Ось-ось за обрії спливуть.
А поки що на всю могуть
Серпневе сонце палахкоче
І примиритися не хоче
Душа із думкою про те,
Що скоро літо одцвіте,
І осінь холодом повіє,
І лиця зморшками засіє,
І внуків нам народять діти,
І надійде пора старіти.
Наши дети росли,
И у нас не было времени, чтобы стать старым.
И только первый серый
Напоминает эту весну
Давным -давно он был поражен
И летние сияющие паруса
Это о горизонтах.
Тем временем
Августовское солнце вспыхивает
И примириться
Душа с мыслью об этом
Какое лето скоро расцвести,
И осень холодный, дует,
И морщины будут сесть,
И внуки дают нам детей,
И пришло время устареть.
